Засідання літературної студії «Ярославна»

Литературна студія «Ярославна»

 

Було колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

                                                                                    (Т. Шевченко)

 

 

        Славна і багата історія нашого народу. Героїчну сторінку в неї вписали славні запорожці, степові лицарі, оборонці української землі. Запорізька Січ… Козаччина… Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня… Синонім свободи, людської та національної гідності, талановитості.

      Сьогодні працівники бібліотеки на черговому засіданні літературної студії «Ярославна» запропонували присутнім студентам 1-Б курсу педагогічного коледжу (куратор Наталія Валентинівна Кисла) перегорнули сторінки літературного журналу «Козацьке літописання», помандрували козацькими стежками, згадали про козаків, які колись безкрайніми степами вітром літали, шаблями ворогів змітали, на чайках по Дніпру гуляли, Крим руйнували, в Стамбул завертали.

      Наша мандрівка – в історію давню і близьку, розпочалася з легенди про випробування при вступіі в козаче товариство. Далі йшла розповідь про історію виникнення та державний устрій козацької держави, про відзнаки державної та військової влади, про незвичайний і різноманітний побут українських козаків. Пісенно-поетичний духовний світ козаччини також мав великий вплив на матеріальну культуру українців, на художньо-естетичне оформлення житла, оздоблення їхнього інтер’єру, домашніх речей, одягу та інших сторін побуту. Вся розповідь перепліталася з віршами, піснями і думами, що їх складав народ про своїх героїв, своїх богатирів, висловлюючи таким чином свою безмежну любов та повагу до козацтва.

        Доповнювали захід бібліографічний огляд тематичної підбірки літератури «Славні сини України» та відео-кліпи пісень «Засвистали козаченьки» та «Козацькому роду нема переводу».

        Ми сподіваємось, що перегорнувши ці сторінки літературного журналу до всіх присутніх через віки дійшов шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, бій, як блискавка, як межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу. Наша подорож завершилась, а пам’ять про славне минуле має підкріплюватись нашими добрими справами. Ми маємо бути достойними тих славних лицарів, запорозьких козаків, оборонців рідної землі.

Багряна осінь красить клени

   І золото вбира поля,

         І гарно, ніби наречена,

       Багрянцем міниться земля.

       Осінь… Пора, коли жовтіє листя на деревах і кущах, рудіє трава, схиляють додолу голівки пізні квіти, відлітають у вирій останні журавлині ключі, у прощальному вальсі кружляє багряне листя. Чудова пора. Саме сьогодні осiнь зібрала шанувальників поетичного слова в стiнах нашої бібліотеки на засідання літературної студії «Ярославна» . До уваги присутніх були представлені поетично-музичні фантазії «Осіння елегія». Ведучі заходу поетичними рядками намагалися донести до студентів 14 і 19 груп коледжу СНАУ(куратор В. В. Панасенко ) різноманітність осінніх образів та барв, змальованих в українській та світовій поезії. Допомагали їм у цьому студенти педагогічного коледжу: Холзунова Олена (3-А курс), Гаврильчук Анна (2-Б курс) та Шинківська Ірина (2-Б курс). Вони продовжили розповідь про осінь, читаючи присутнім власні вірші.

Вже сонечко гріє несміло,

Птахи відлетіли у даль.

Це літо пройшло, пролетіло,

Залишивши в серці печаль.

На вулиці все пожовтіло

І дощ раз у раз накрапа,

Природа з землею зраділи

Це щедра настала пора.

Це осінь прийшла господиня,

Склика всіх збирати врожай.

Достигли вже й груша і диня

Скоріше біжи і збирай.

Шануй ти красуню осінню,

Бо справді вона чарівна,

Бо скоро зі снігом, спокійно

У гості загляне зима.

Гаврильчук Анна (2-Б курс педколеджу)

Осінь-красуня рудоволоса

Навшпиньки прийшла в моє місто.

Стрічки багряні заплетені в коси,

На шиї яскраве намисто.

Диво-майстриня тримає гуаші

То пензлем малює, то олівцем.

Змінює вміло навколо пейзажі

Літні відтінки змиває дощем.

 

Асфальт покрився чорним брудом

Калюжі віддзеркалюють мене

Із парасольками ідуть повсюди люди

Здається їм, що зараз дощ мине!

А я байдужа…

Ні, не до життя! До неба!

Мене на небі хмара не ляка

Нехай йде дощ, нехай, якщо так треба

Нехай мій одяг зовсім промока.

Осінній дощ…

Його я не боюся.

Бо осінь мені подруга здавна.

Бо разом з нею плачу і сміюся

І сльози ллю так часто, як вона.

Я хустку промочила всю сльозами

І кинула її я під дощем

Хай сльози змиються осінніми дощами

Хай осінь забере із серця щем.

Найкращі ліки – то осінні барви,

Осінній день, мелодія дощу

І як би я змогла – утримала б я осінь

Сказавши, що нікуди не пущу.

Холзунова Олена (3-А курс педколеджу)

 

Золота пора

Ось і осені прийшла золота пора

На душі так сумно й невесело

На шкільнім подвір’ї кружляє дітвора

В золото покрились цілі села.

Ось листочок до листочка… пожовтіли

Крапелька до крапельки і … пожовтіли

Золоті поля всі почорніли,

Всі плоди ось-ось вже і доспіли.

Вітрюган вночі гуляє

Гне калину біля тину

Сонечко вже ледь моргає

Хмарки пеленають його, як дитину

Камиші шепочуть вночі вже неспокійно

Їм, додав жалю той ураган

А он пливуть хмари мрійно

Ось-ось почнеться вітрюган

Додолу покотились перші краплі

Важкі, неначе золоті

Дощ падав, падав без упину

Дав досхочу напитися Землі.

На душі по осінньому сумно

Краплі дощу барабанять по даху.

Листя злітає шумно

Ну, а я, листа осені пишу.

» Осінь – ти прекрасна, золота

Тебе любить і чекає дітвора,

Птахи вже відкривають раю ворота

Ти чарівна, незвичайна пора.

                                                             Шинківська Ірина

                                                                (2-Б курс педколеджу)

      Сьогодні на наших осінніх гостинах була присутня творча людина, яку природа щедро обдарувала особливою вдачею та красномовством, а доля гостинно постелила барвистий рушник творчості. Тому легко складає він дзвінкі рими та слова в поетичні рядки, які хвилюють душу, глибоко западають у серце. Теплотою й щирістю поетичного слова поділився член Національної спілки письменників України, поет А. В. Луговський. Лунали, як нові вірші в авторському виконанні поета «Прощальной осени привет», «Осеннее признание», «Возвращение», «Осенние цветы», так і досить відомі: «Вдома», «Бабине літо», «Дожди прошли» та інші.

      Відео презентація «Чудова осінь» та відеокліп пісні І. Бобула «Вже осінь» створювали гарний настрій у присутніх. Закінчився захід бібліографічним оглядом тематичної підбірки літератури «Осінь… Осінь…».

       Розходилися слухачі та учасники сповнені вражень, розходилися, несучи в життя поезію, романтику й вогник творчості.

 

                Я вибрала Долю собі сама.
                І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема

                до Долі – моєї обраниці.
Л. Костенко

      Мистецький талант будь-кого з поетів різних епох полягає в тому, щоб промовити до сучасників знайомим, але ніби вперше вимовленим, неповторним словом, обезсмертити душу загадковим дотиком. Зробити слово відкриттям серед мільйонів слів і людей – це нелегка праця і велика відповідальність перед майбутнім.
У сучасній українській поезії повною мірою це вдалося здійснити Ліні Костенко, творчість якої стала поетичним осмисленням буття людської душі, незалежно від того, в якому часовому просторі і фізичному втіленні вона існувала колись чи існує нині. Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який народ світу, бо він є спадкоємцем кращих традицій не лише своєї нації, а й усього людства.
Сьогодні Л. В. Костенко виповнюється 85 років від дня народження. Засідання літературної студії «Ярославна» присвячене саме цій події. Ознайомитись з віхами життя і творчістю поетеси працівники бібліотеки запросили студентів 14 групи (куратор Котова Л. М.) коледжу СНАУ. Для них був проведений нон-стоп «З чого постає неповторність».

       В ході заходу бібліотекарі розповіли про те, що поетка Ліна Костенко — наша сучасниця, і що як митець вона вписана в свій час. Що її творчість стала небуденним явищем сучасної української поезії, явищем, яке на наших очах помітно впливає на весь її подальший розвиток. Увібравши в себе національні ідеали й найкращі риси живої народної мови, ідейною вагомістю, образною довершеністю вона підносить українську літературу на рівень найліпших зразків європейської художньої творчості. Молодь уважно подивилась відеофільм про життя поетеси, прослухали вірші про осінь та пісню на слова Л. Костенко «Моя любове».

    Бібліографічний огляд літератури «Я долю вибрала сама» дав присутнім можливість усвідомити, що живе в Україні Ліна Костенко – поет світової величини та підтвердити, що поезія Ліни Василівни — це поезія життєтворчого інтелекту, глибокої смислової прозорості, синтезу мистецтва, і просто поезія життя.

 

Коментарі

Наразі ще немає коментарів.

Залишити коментар
 
  (Не публікується)