Випуск 5

Відділ культури і туризму Путивльської районної

державної адміністрації

Путивльська централізована бібліотечна система

Центральна районна бібліотека

Талантами славна земля Ярославни

Випуск 5

Путивль   2009

         Мистецтво лозоплетіння, коренепластики, таксидермії. Вип. 5  / Путивльська центральна районна бібліотека; упоряд.  А.М.Журавська. — Путивль, 2009. — 20с. — (Талантами славна земля Ярославни).

Відповідальна за випуск :  Журавська А.М., директор ЦБС

Матеріал підготували:        Журавська А.М.

                                                         Кревсун Л.В.

Комп`ютерний набір:         Журавська А.М.

Комп`ютерна верстка:       Овчаров О.О.

Редакційна колегія:             Журавська А.М.

                                                        Підв`язна А.М.

                                                        Радіна Г.М.

            41500  м. Путивль

            вул.  Кірова, 30

            Центральна районна бібліотека

         тел: 0(5442)5-44-18

         E-mail: cbs-putivl@ukr.net

         http://putivl.com.ua

 

Зміст

Види народного ужиткового мистецтва…………………4

Лозоплетіння. Щербань Андрій Романович…………..6

Коренепластика. Савченко Ганна Іванівна……………9

Таксидермія. Малий Анатолій Миколайович………..12

Види народного ужиткового мистецтва

        На Путивльщині розвиток декоративно-ужиткового мистецтва, промислів та ремесел відіграє значну роль у справі збереження та відродження духовної культури краю. До основних напрямків діяльності  бібліотеки  відноситься  популяризація та підтримка  майстрів народної творчості. Організація,  проведення презентацій їх виставок декоративно-ужиткового мистецтва  допомагає зробити  рекламу для митців.

        Людина старається прикрасити своє оточення. Вона оздоблює візерунками предмети побуту, житло, середовище, в якому живе. Оздоблювання предметів — окремий вид мистецтва — так зване декоративне. Отже, декоративне  мистецтво — це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами художнього оформлення і одні, і другі служать для прикраси.

         Слово «декоративний» походить від латинського слова dekorare — прикрашувати.

      Декоративне мистецтво виникло в період первісно- общинного ладу, в кам»яну епоху, коли люди дуже примітивно створювали форми предметів побуту і узори. Першим прикрасам вони надавали магічного  значення.

        Декоративне мистецтво розвинулося там, де були для нього відповідні умови, а саме де був  необхідний матеріал: глина, дерево, камінь. Для розвитку декоративного мистецтва потрібен був і певний рівень розвитку суспільства.

       Лозоплетіння, коренепластика, таксидермія —  це види народного ужиткового мистецтва, реальна можливість соціальної реабілітації населення.

         Лозоплетіння – один з найстародавніших промислів на Україні, процес досить тривалий і кропіткий.  На початку 30-х років лозоплетіння з кустарного промислу перетворилось на фабричне виробництво. Лозоплетіння розвивалося в тих місцевостях, де росла лоза. Вона податлива до гнуття і при згинанні чи сплетінні не ламається. Віками накопичувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

        Коренепластика існує дуже давно і наскільки відомо з переказів старожилів, характерною ознакою було те, що  люди ходячи по лісу та по берегах річок знаходили окремі фігурки, створені природою і цим прикрашали будівлю або використовували як обереги.  Кожний господар і господиня намагалися прикрасити свою садибу і житло. Чи доводилось і Вам помічати серед вивернутих з корінням дерев, на наростах, поламаних гілках і т. д. різні створіння — казкові, комічні, драматичні? Мабуть не кожному пощастило. Природа володіє неабияким даром мистецтва, але не кожному, а тільки майстрам дано талант  побачити красу та витвір природи. Серед робіт майстрів не існує двох однакових екземплярів. Адже природа не повторюється у своїх творіннях.

        Таксидермія — мистецтво  виготовлення манекенів, опудал… Утім, в Україні професії таксидерміста як такої немає. Зате є багато ремісників, які живуть і працюють поблизу місць масового полювання. Практично  в кожній  місцевості є свій умілець, який нашвидкоруч ліпить вироби з будь-якого принесеного йому матеріалу.

         Трофейне полювання прийшло в українські маси порівняно недавно. Лише кілька десятків років тому колекції опудал можна було побачити хіба що в музеях, кабінетах зоології деяких шкіл, тощо.  Зараз ринок таксидермії розвивається досить динамічно.

        Матеріали даного випуску покликані популяризувати в народі ремесла та умільців з лозоплетіння, коренепластики, таксидермії.

        Випуск розраховано на широке коло читачів — початківців і фахівців, а також для тих, хто популяризує умільців краю.

        Посібник містить перелік статей про умільців по жовтень 2009 року

        Матеріал розміщений на сайті http://putivl.com.ua в публікаціях  районної бібліотеки.

Щербань Андрій Романович

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA

          Щербань Андрій Романович народився в 1937 році на Роменщині в сім`ї колгоспників. В сім`ї було п`ятеро дітей. Батько не повернувся з війни, виховувала їх мати. Сім`ї було важко в післявоєнні  часи. Андрій рано навчився читати і писати.  Закінчив сільську восьмирічну школу. Далі продовжував навчання в Харківському машинобудівному технікумі, після закінчення якого працював на Харківському тракторному заводі  і заочно навчався   в інституті. Але закінчити інститут не вдалося. По  зову серця поїхав  на будівництво   Ладижинської  ГРЕС. Працював в Бурятії, Якутії.  Займав посади  начальника АТК, дефектоскопіста на ремонтно-механічному заводі в Нерюнгрі. Де тільки його не носила доля. І скрізь він був активним учасником художньої самодіяльності, дуже гарно співав, читав гуморески. Спів він перейняв від мами. Так сталось, що доля занесла його до Путивля. Він стояв у  витоків створення ансамбля «Старушки-веселушки и дедочки-парубочки», в якому і співав, був солістом. Андрій Романович — душа компанії,  всебічно розвинута особистість.

         Лозоплетінням захоплювався ще з дитинства і перейняв це від старшого брата. Після виходу  на пенсію дуже захопився цією справою. Вірною помічницею в цьому для нього була його дружина — Фаіна Іванівна. Їх загальне  хобі — лозоплетіння, садівництво, городництво.

        В 2004 році  виставка-презентація робіт  з лозоплетіння відбулася в центральній районній бібліотеці   і називалась «Искуссных дел мастер».   Андрій Романович  в загальних рисах розповів про плетені вироби з рослинної сировини і наголосив, що це невід`ємні супутники людини з найдавніших часів. Їхні сліди знайдені археологами ще в неоліті. До наших днів збереглися численні свідчення про плетені предмети першої необхідності з античної епохи.  А пізніше, вже в другій половині ХІХ і на початку ХХ століття стали створюватись перші школи для кустарів  по виготовленню модних плетених виробів. Також активізується плетіння в Україні. На Чернігівщині  споруджується  лозопарильний завод. Вироби заводу славляться, як раніше, так і  нині, далеко за межами України. Вироби використовували для збереження, транспортування та перенесення продуктів, для виготовлення огорож, господарських приміщень. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, меблів до дрібних виробів та іграшок. Плетіння було глухе та ажурне. Ажурне плетіння застосовували переважно при плетінні меблів.

         Він розповів про рослинну сировину, про її властивості, види, вирощування, заготівлю, обробку, тощо.

        Давнє, як світ, але вічно молоде мистецтво лозоплетіння стало  улюбленим заняттям, складовою частиною життя Андрія Романовича. Він був відданий  цій справі. І свої вироби з великим  задоволенням представляв на виставках ужиткового мистецтва.

        Андрій Романович  показав свої роботи, розповів про своє захоплення лозоплетінням, про найулюбленіші роботи і про найскладніші з них у виготовленні. Характерними рисами виробів із лози є те, що вони легкі, зручні, досить міцні і можуть використовуватись в різних природніх умовах.

        Це сувенірні та подарункові корзини для квітів, настінні та підвісні кашпо для квітів, декоративні корзинки та підставки, корзини господарські для фруктів, грибів, овочів,  для білизни, цукерниці,  хлібниці, обплетені сулії, пиловибивачі, сумки жіночі  та багато інших виробів.

         Кожний раз, виставляючи свої вироби на  виставки, Андрій Романович дарував щось оригінальне і для бібліотеки.  В цьому році перестало битися серце талановитого митця,  але подаровані  ним вироби,   прикрашають приміщення  бібліотеки і завжди нагадують про себе.

Література про нього:

         Журавская А.М. Районной библиотеке — 85 [Текст] : о творческой связи библиотеки с художниками, рукодельницами, умельцами края / А.М. Журавская // Путивльські відомості. — 2007. — 29 верес .(№78).

         Журавська А.М. Звіт Путивльської ЦБС за  2007  рік [Текст ] : про  виставку робіт А.Р. Щербаня в центральній районній бібліотеці  / А.М. Журавська. — Путивль, 2008.

        Журавська А.М. Звіт Путивльської ЦБС за  2006  рік [Текст ] : про  виставку робіт А.Р. Щербаня в центральній районній бібліотеці  / А.М. Журавська. — Путивль, 2007.

        Журавська А.М. Звіт про роботу Путивльської ЦБС за 2005 рік [Текст]: про виставкову  роботу  Щербаня А.Р.   / А.М. Журавська. — Путивль, 2006.

image018

Андрій Романович на презентації виставки «Искуссных дел  мастер»

 Савченко Ганна Іванівна

        Савченко Ганна Іванівна.  У невеличкому будиночку  по вул. Коренєва в Путивлі ще донедавна жила ця  уміла жінка.   Народилась вона  теж в місті Путивлі  в 1926 році. Закінчила школу №2. Мріяла стати художником.   З раннього дитинства   захоплювалася  коренепластикою, але потім, так склалося життя, що було не до мистецтва. Все змінила війна.

        Вона з дитинства любила природу. Як помітить у лісі зламану гілочку, відлущений шматок кори, шишку чи прив`ялу стеблину — все це бережно принесе додому і творить із них дива, якими і прикрашає оселю.

        Усього було на її життєвому шляху: і радості, і невдачі. Ганну Іванівну  доля не пестила: нелегкою була праця. Вставала вдосвіта, упоравшись з хатньою роботою, поспішала  на завод радіодеталей,  де працювала токарем-операційником. Чотирьох дітей виростила Ганна Іванівна в тяжкі післявоєнні роки, які живуть зараз в далекій Якутії. Та ще і будували будинок на місці  спаленої фашистами старої хати. Була вмілою господаркою, гарно готувала. Завжди  була жвава, весела, дуже любила рибалити.

       З тієї пори пройшло багато  років.  Після виходу на заслужений відпочинок, Ганна Іванівна продовжувала займатись  коренепластикою — улюбленою справою душі ісерця. З роками захоплення стало душевною потребою — відкривати людям очі на казкове багатство світу рослин, захищати, возвеличувати його..   А які красиві роботи виходили з під її умілих рук   із сучків, гілок, дерев`яних чурбаків.  Вона була  художником з неабияким  смаком. Треба бути  дійсно естетом, щоб із звичайних засушених квітів, листя дерев, гілок, кори створювати неповторні композиції, що тішать душу.

        Матеріал  вона  збирала  на березі річки, у лісі, відривала нарости, а також просила  у людей гілки обрізаних дерев, тощо. ЇЇ приваблювали різні корінці дерев, у яких вбачала певний образ і  намагалася підкреслити його натуральну красу та витвір природи.  Використовувала стовбури, гілки, корені липи,  вільхи,  дуба, клена, явора,  каштана, в’яза. Не покривала робіт хімічними засобами, а залишала у природньому виді з відчуттям запаху природи. Ніколи не зрубувала живе дерево. Коли просила у людей обрізані гілки, дехто сміявся, бо добрий господар не хоче це навіть на дрова брати. А коли показувала, що з цього зробила  — починали  охати і ахати — не вірили, що таке можливо.

        Напрацьовано стільки робіт, що рідний дім перетворився на музей. Її витвори експонувались в музеї, районній бібліотеці, закладах освіти.

      В травні 2002 року  художня виставка робіт Ганни Іванівни відкрилась в районній бібліотеці.  «Поріднена з коренепластикою» — таку назву мала виставка. Тут вперше  було  представлено понад 100 робіт  різних видів.  І відвідувачі бібліотеки мали  змогу милуватися ікебанами з живих і засушених квітів, «птахами і звірятами» — з сучків і коріння. Вигнуті коряги дивляться на нас очима мудрої сови, танцюючої змії, доброго крокодила Гени… А ось історичні діячі щось  недомовили нашим потомкам: Богдан Хмельницький, Іван Грозний, Бонапарт, Ленін і Сталін. Додавши власну фантазію, вона  разом з природою, творила прекрасне мистецтво коренепластики і лісової скульптури. Серед робіт майстрині  не існує двох однакових  робіт, адже природа не повторюється у своїх творіннях. Крім того, в одному корінці чи нарості, кожен митець бачить інший витвір — в міру свого розвитку та інтелекту, мислення і життєвого досвіду.

        Витвори умілих рук майстрині немов би промовляють: «Не плюндруйте, бережіть цю чарівну природу».

     Майже три місяці читальний зал бібліотеки прикрашало неповторне мистецтво  авторки. З великим задоволенням користувачі бібліотеки  роздивлялись виставку, і свої  враження  залишили в книзі відгуків.

       В березні 2005 року Ганна Іванівна Савченко померла.

       Зараз її вироби знаходяться у Путивльському краєзнавчому музеї.

Література про неї:

        Журавская А.М. Районной библиотеке — 85 [Текст] : о творческой связи библиотеки с художниками, рукодельницами, умельцами края / А.М. Журавская // Путивльські відомості. — 2007. — 29 верес. (№78).

       Андреев В.К. Оладьи для москвичей [Текст] : о А.И.Савченко / В.К.Андреев  // Путивльські  відомості. — 2006. — 8  берез. (№21).

       Лях Т.В. Оживают сказочные образы [Текст] : о выставке А.И. Савченко / Т.В. Лях  // Путивльські відомості. — 2002. — 12 черв. (№47).

       Журавська А.М. Звіт про роботу Путивльської ЦБС за 2002 рік [Текст]: про виставку робіт Савченко Г.І. в центральній районній бібліотеці / А.М. Журавська. — Путивль, 2003.

image014

Виставка робіт Ганни Іванівни в центральній районній бібліотеці

Малий Анатолий Миколайович

        Малий   Анатолій Миколайович народився і виріс серед білокорих беріз і чистих озер Полісся. З дитячих років був небайдужий до природи. Навчаючись у школі, захоплювався збиранням гербаріїв і колекціюванням комах, особливо — метеликів.

        А потім настало 26 квітня 1986 року. Була трагедія на Чорнобильській АЕС.  Його село евакуювали: обіцяли на два-три дні…

      У Харкові, де оселилася сім`я, Анатолій закінчив біологічний факультет університету. Деякий час працював науковим працівником університетського музею природи. Там і почав займатися таксидермією — мистецтвом виготовлення опудал.

       Захоплення це не залишив, коли переїхав і до Путивля, хоча нинішня робота з цим і не пов`язана. Анатолій Миколайович  працює  на посаді начальника  служби у справах дітей Путивльської районної державної адміністрації.

      Анатолій Миколайович розповідає: «Розпочинав я із найпростішого — виготовлення опудала мишей і пацюків. Пізніше «пацієнтами» стали птахи і ссавці».

        …Коли заходиш до квартири Анатолія, здається, ніби потрапив у  ліс. Звідусіль зиркають хижі птахи, з-за кутка визирає  голова  вовка, а за ним і кабанчик причаївся.    «Коли роблю  опудало кабана, то звісна річ, використовую манекен, на який натягую шкіру, – говорить Анатолій. – Але для виготовлення, скажімо яструба, такого не допускаю, оскільки надаю перевагу авторським, а не традиційним сюжетам. Будь-яке опудало – простір для творчої думки! Я відтворюю сцену лісового життя – напад, захист…».

       Можно відзначити, що спеціалісти такого фаху — рідкість. Анатолій став висококваліфікованим таксидермістом, який спеціалізується на звірях, пташках, рибах та повзучих гадах.

       Коли дивишся на тих змій —  якось стає не по собі.  А Анатолій Миколайович просто закоханий у них. Він говорить: «Тільки нудна людина могла придумати для цих незвичайних істот такі непривабливі назви».

       Залишається тільки дивуватися матінці-природі, яка створила понад три десятки  тисяч видів таких неповторних живих  шедеврів. Скільки нежданих варіантів, скільки відтінків кольорової гами! І це не просто гра, а єдино необхідні кольори і форми, які дозволяють цим істотам виживати і бути на землі та воді багато мільйонів років…

        В районній  центральній бібліотеці  розміщена виставка робіт Анатолія Малого під назвою «Наче живі…».

Література про А.Малого:

Журавская А.М. «Талантами славна земля Ярославны [Текст] : о выставке художников и рукодельниц Путивльщины / А.М. Журавская // Путивльські відомості. -2009. — 25 берез. (№23).

Лях В. Увлечение Анатолия Малого [Текст]  : об Анатолии Малом, таксидермисте, специалисте по чучелам рыб и ползучих  /В. Лях  // Путивльські відомості. — 2000. — 6 трав. (№36-37).

Роботи Анатолія Миколайовича :

image002 image004 image006 image008 image010 image012

Мистецтво лозоплетіння, коренепластики, таксидермії. Вип.5

Підписано до друку 01.10.2009

Формат А4. Замовлення № 1 Тираж 5.

Технічні засоби Путивльської ЦРБ

 

Коментарі

Наразі ще немає коментарів.

Залишити коментар
 
  (Не публікується)