Поет-символіст

5 жовтня виповнюється 110 років від дня народження одного з найвидатніших українських поетів першої половини ХХ століття,  поета всеєвропейського масштабу   Богдана-Ігоря  Антонича (05.10.1909 – 06.07.1937).

За своє надто коротке  27-річне життя Б.-І. Антонич зробив чимало.  З під його пера вийшли збірки «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева». Книжки «Зелена Євангелія»  та «Ротації»  побачили світ уже після його смерті.    Критики називали його «найбільшим після Франка національним поетом».

Вірші Антонича– це обожнення спокою, миру і природи у всіх її виявах. І ні слова про політику, гноблення і повстання. Творчість Антонича була заборонена до середини 60-х, бо була дивною і незрозумілою.

Сьогодні  відвідувачі бібліотеки знайомилися з  поетичним  доробком Богдана-Ігоря  Антонича  в ході   заходу –  п’ять хвилин з поетом: “Весни розспіваної князь”. Перегортаючи сторінки   видання “Вибране”,  читали його вірші, особливо вразили ті, які присвятив поет своїй коханій дівчині Ользі Олійник. Це –  “Весняна ніч”, “Весільна”, “Два серця”, “З Богом сам на сам” та “ARS  POETICA …”.

Ольга Олійник  дуже любила творчість Антонича, а він мав у її особі не тільки музу, натхненницю поезій, а й вдумливого співрозмовника. Їм завжди хотілося бути разом, але одружитися так і не судилося…

Останніми роками творчість Антонича здобуває належну їй пошану всюди, де живуть українці. Дмитро Павличко про Антонича сказав такі слова: «Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».

 

Коментарі

Наразі ще немає коментарів.

Залишити коментар
 
  (Не публікується)